Тетяна Шуманська

я дуже люблю розмовляти і тому ця моя роповідь буде довга. і розмовляти люблю я на українській мові. чому? не дивуйтеся, я зі львова. мг. дреге питання:"Що я роблю в Одесі?". сама не знаю. пішла вчитися на лікаря. поступила на буджет. не знала я, що така розумна. ух ти.
якщо попорятку, то я людина настрою. емоції у мене зашкалюють, хоча спочатку. при знайомстві, я дуже соромлюся, але чим більше спілкуюся, тим більше проявляється мій справжній характер.
я закомплексована. так це правда. пичому дуже. це так- до слова.
і дуже-дуже різна. одна і та ж ситуація у різний час буде сприйматися мною по-різному. напиклад. переважно я дуже спокійна, але бачили б ви мене тоді, коли мені не підійшли шорти. ят ак розізлилася. чесне слово.
а,наприклад, коли оного разу в маршутці на мене виблював один чувак я навіть зраділа. я така була щаслива. що написала про це усім своїм друзям. це звучало так:"я собі спокійно стою в маршутці. нікого не чіпаю. дивлюся в вікно: ммісто біжить, метушиться. і тут я розумію, що чорна хмара наступила. одному із пасаирів так бац- і стало погано. він вирішив поділитися з нами своїм болем і прям виблював усе, да так щоб багацько, да так що дуже близько біля мене, да так емоційно, з чуством. а потім:ой вибачте, ля-ля. бла,бла. бла. а йому: вон, вон з маршутки. але то був інтілігент. він спочатку вирішив це усе позбирати інтілегентно-на салфеточку. але не встиг-випхали. кількі всі майже повиходили з банки, тільки не просрочені лишилися і я. потім я сіла. обдивившись ту всю красоту я зрозуміла, що пря недавно цей мужчина їв ябучко, і супчик, здається з капусти. а ще з боку щось так інтенсивно шипіло і булькало. я не знаю що це було. приглідала-пригллідала, тай так і не зрозуміла. ця таємниця тільки самому Богу відома і напервно тому мужчині. ось такі справи. і то так- коротко. без особистих відчуттів розказано. єдине скажу, що запах не зрівняється навіть з духами коко шанель №4. чесне слово".
сказати легко і точно про мої вподоббання, а бо про те, що я не люблю не можна. вони так скоро міняються, що я навіть не встигаю з ними слідкувати. єдине, що лишається сталим, то це моє дуже сильно негативне відношення до вживання алькоголю і куріння. це зло.
а яка ж я особисттість? напевно, що проста для чужих і трошки "тронута" для близьких. я все поясню. я можу радіти веселитися, а за секунду скучати, ще за сикунду, плакати, а ще трошки і я уже сплю. так-так. спати я дуже сильно люблю. мій рекорд-20 годин підряд. я цього нікооли не забуду. вине знаєте, які сни сняться після 13-тої години. та там такі подій, як в мексиканському сереалі.
дуже люблю слузати музику. різну. не важливо який виконавець, який стиль, а важливо чи підходить воно мені під настрій.
моє життєве кредо:"переміни! переміни! вітаєм переміни!".

коли я була маленька батьки посилали мене в різні кружки, школи, курси. наприклад, я займалася українсьькими танцями(я ж зі львова), я ходила в музичну школу у клас бандури( все ж таки я зі львова), я ходила в кружок вишивання( то всьо бабуся). і що ви собі подумаєте! що у з цього всього винесла? я вам підскажу. абсолюно НІЧОГО.
єдине. що лишилося це те, що я дуже люблю сидіти одна в кімнаті, заварити собі чашечку какао і дивитися в вікно, особливо, коли йде дощ. так це моє.